Ірина КОВАЛЬ-ФУЧИЛО
Гріх і кара в польській народній казці
Резюме:
Стаття присвячена проблемі гріха і покарання у польській народній казці. Аналіз матеріалу дає змогу виявити залежність між такими опозиційними парами: гріх – кара і дар – віддача. У польській традиційній культурі, зокрема у казці, стосунки дару-віддачі дуже стійкі, різноманітні, яскраво виражені. Важливішою виявляється кара, жорстокість кари дає змогу визначити важкість гріха з погляду традиційної культури. Міра покарання, як і міра нагороди, завжди чітко визначена, і кара повністю залежить від гріха. Намагаючись з’ясувати, чому у польській казковій прозі стільки уваги приділено гріху і карі, дослідниця також веде мову про вагомий вплив на її формування християнства, у якому важливішою для народної культури виявляється кара, а не прощення. Це значною мірою підтверджують поширені в Польщі у ХVІІІ–ХІХ ст. так звані листи Бога, у яких йдеться значно більше про кару, аніж про милосердя.
Ключові слова: кара, гріх, народна казка, стереотип, польська традиційна культура, національний характер
Анонс:
Працюючи над польською народною казкою, я помітила, що ця казка, порівняно із казкою українською, значно більше приділяє уваги проблемі гріха і кари. Яскравим підтвердженням цього є казка «Про птаха із золотим пір’ям». Сюжет казки відомий і в українському, і в російському епічному фольклорі. Вовк допомагає королевичу здобути чарівні речі і прекрасну королівну. В українському і російському варіантах, після щасливого закінчення всіх пригод, королевич одружується з королівною, а Вовк повертається в ліс. У польській казці королевич несе для Вовка вина і півкалача – плату за допомогу. Але Вовк відмовляється від цього і просить королевича: «Вийми свій меч і зітни мені голову – цим ти зі мною і розрахуєшся»1. Королевич відмовляється це зробити, на що Вовк йому відповідає: «Так треба. Ти молодий, я старий, послухай мене. Не зітнеш мені голови – ні тобі, ні мені наші провини не будуть прощені. Бери меч і рубай». Після того, як вовча голова була відрубана, вилетів звідти білий голуб: «Дякую, милий онуку. Я твій дід. Багато зла зробив, а тепер мені все прощається».
Така кінцівка розставляє особливі акценти в усій казці. Тут можна виділити принаймні чотири моменти:
1. Зустріч із Вовком не випадкова.
2. Подяку за допомогу королевич віддає продуктами.
