Багатогранна постать Вацлава Міхала Залеського (1799–1849), відомого також як Вацлав з Олеська – польського фольклориста, поета, драматурга, перекладача, знаного в Галичині публіциста і театрального критика, відомого громадського і політичного діяча, який успішно поєднував наукову, викладацьку і суспільно-культурну діяльність із роботою в урядових інституціях, знакова в історії культурного розвитку України початку ХІХ ст. Його видання «Pieśni polskie i ruskie ludu Galicyjskiego» (Львів, 1833) було першою друкованою збіркою народних пісень у Галичині і мало значний розголос. Згодом ця праця і її автор «частково призабулися», як зауважував ще у 1891 р. О. Пипін у третьому томі «Истории русской этнографии» «Этнография Малорусская».

Дитинство В. Залеського пройшло в Олеську на Львівщині. «Я народився в селі, – писав він у передмові до збірника, – проживши перші роки життя у повному затишку, я покохав ті пісні, що так приємно приколисували мій дитячий вік і які стали першими паростками сильного почуття...».

Народознавчі зацікавлення Вацлава з Олеська сформувались у період, коли у більшості слов’янських країн активізувався національно-визвольний рух, а разом із ним зародилося й зацікавлення національною літературою та народною творчістю. Активізація збирацької діяльності на сусідніх теренах, регулярні публікації фольклорних зразків і заклики «іти в народ» на шпальтах часописів, особисте замилування українською піснею та патріотичне бажання прислужитися власній культурі пробудили у В. Залеського ідею видати зібрання народних пісень, над яким дослідник працював понад десять років.