В українській гуманітаристиці майже не приділяється уваги вивченню «гендерних аспектів» національного фольклору. При дослідженні реліктів ініціацій та пубертатних обрядів переходу (здебільшого, чоловічих) фольклорні тексти використовуються лише як ілюстрація до теоретичних викладок дослідників. Проте, це – не лише «модна» на сьогодні тема. Вивчення механізмів соціалізації молоді різної статі, ритуальних форм переходу з однієї соціально-вікової страти до іншої, а також фольклорних текстів, що їх супроводжували, або які були інкорпоровані у певні обряди чи ритуальні дії, дають можливість не тільки краще усвідомити традиції нашого народу, які своїм корінням сягають прадавніх світоглядних шарів, а й побачити в діахронії генезу та структуру багатьох фольклорних і літературних сюжетів, тем і мотивів¹.

У цій статті ми зупинимося на декількох фрагментах троїцько-русального циклу, а саме на русальних піснях із мотивом загадування русалкою загадок дівці-семілітці та на реліктах обрядів кумлення, що збереглися у деяких піснях троїцько-русального циклу.

Перш ніж перейти до розгляду зазначеної теми, зупинимося на питанні, а що саме розуміють під терміном цикл у фольклористиці та етнографії. Згідно зі «Словником української мови», слово цикл має декілька значень. Одне з них визначається як «сукупність взаємозв’язаних явищ, процесів робіт, яка створює закінчене коло дій протягом певного проміжку часу»². Відповідно до цієї дефініцї етнографи й виділяють чотири цикли календарних обрядів, що відповідають господарсько-природним порам року, тобто цикл зимовий, весняний, літній та осінній.

Але є й інше трактування циклу як ряду художніх творів одного жанру, об’єднаних спільністю тематики, персонажів тощо³. Остання дефініція, на нашу думку, дозволяє в межах календарних циклів говорити про цикли фольклору троїцько-русального, купальського, жниварського та ін...